Вірусний гепатит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Вірусні гепатити зустрічаються у людей по всьому світу – на сьогоднішній день кількість хворих перевищує 500 мільйонів людей різного віку.

Деякі види інфекції (гепатити А, Е) характеризуються гострим перебігом, тоді як інші (гепатити В, С, Д) частіше розвиваються в хронічній формі. Декілька з них (гепатит А) проходять без наслідків, в той час як інші (особливо гепатит С) при відсутності своєчасного антивірусного лікування можуть призвести до цирозу печінки та втрати функцій цього органу. Симптоми вірусного гепатиту можуть бути чітко виражені, проте найчастіше хвороба протікає без явних проявів або з непомітними ознаками.

Види вірусного гепатиту

Залежно від перебігу розрізняють гострі та хронічні вірусні гепатити, які можуть проявлятися в легкій, середній, важкій або блискавичній (фульмінантній) формах.

Відповідно до симптоматики вірусні гепатити можна розділити на:

• Манифестні (із жовтяницею та без жовтяниці).
• Безсимптомні (немає зовнішніх проявів, але виявляються зміни в біохімічному аналізі крові та маркери інфекції).
• Інапарантні (немає зовнішніх проявів, показники біохімії нормальні, проте специфічні маркери інфекції виявляються).

Також, за ступенем запального процесу в гепатоцитах виокремлюють 4 рівні активності:

• мінімальний;
• низький;
• помірний;
• високий.

Симптоми

Зазвичай ці хвороби проявляються слабо або зовсім не виражено, проте в деяких ситуаціях можуть виникнути й яскраво виражені форми вірусних гепатитів.

До ознак хвороби відносяться:

• зниження працездатності, втома, швидка стомлюваність (людина відчуває труднощі при виконанні фізичних навантажень, які раніше давалися легко);
• емоційна нестабільність – роздратованість, слізливість, випадкові перепади настрою, схильність до депресії;
• зміна кольору фізіологічних виділень (темна сеча, світлий кал);
• нудота, блювота, зниження апетиту, зміни стулу;
• біль різної інтенсивності в правому підребер'ї, дискомфорт, тяжкість в цій області;
• різне вираження жовтушності білків очей, слизових оболонок порожнини носа, рота, шкіри;
• періодичні болі в суглобах;
• тривожний сон;
• судинні зірочки на шкірі.

При пальпації або інструментальному обстеженні може бути виявлено збільшення печінки і, можливо, селезінки та лімфатичних вузлів в черевній порожнині.

Про декомпенсацію патологічного процесу можуть свідчити: зниження маси тіла, свербіж шкіри, схильність до кровотеч, специфічний запах з рота, збільшення живота через скупчення рідини в черевній порожнині (асцит). Можливі неврологічні симптоми – тремтіння рук та ніг, розсіяність, уповільненість, зміни свідомості до коми.

Причини вірусного гепатиту

Збудниками цих захворювань є одноіменні віруси, більшість з яких мають РНК як генетичний матеріал, за винятком гепатиту В, який містить ДНК.

Віруси гепатитів А і Е потрапляють в організм людини через забруднену воду, їжу або немиті руки (фекально-оральний шлях передачі). Рідко можливе зараження через переливання зараженої крові або статевим (орально-анальним) шляхом.

Гепатити В, С і D передаються здебільшого через кров, в якій вони можуть виживати досить тривалий час, навіть поза організмом. Інфікування відбувається під час трансфузій неперевіреної донорської крові, при використанні нестерильних медичних інструментів або інструментів для косметологічних процедур (манікюру, проколів вух, татуажів). Рідше захворювання передається вертикально (від зараженої матері до плоду) і статевим шляхом.

Діагностика

Діагностика вірусних гепатитів починається з бесіди між лікарем та пацієнтом, в ході якої спеціаліст з'ясовує скарги, уточнює послідовність появи симптомів і їх зміни з часом, а також збирає анамнез захворювання та життя пацієнта.

Наступний етап діагностики включає в себе об'єктивне обстеження. Лікар оглядає пацієнта (звертає увагу на тілобудову, колір шкіри, наявність висипів або варикозних вен), проводить пальпацію і перкусію (ощупування та простукування меж внутрішніх органів), що може допомогти виявити збільшення печінки, селезінки та інші зміни.

Отримані дані дозволяють спеціалісту виставити попередній діагноз – запідозрити вірусний гепатит. Лабораторні та інструментальні методи діагностики допоможуть підтвердити його припущення. Пацієнту будуть призначені:

• загальний аналіз крові (в разі гепатиту можуть виявлятися лейкопенія, лімфо- та моноцитоз, нейтро-, тромбоцитопенія, зниження ШОЕ);
• загальний аналіз сечі (можливе наявність білка, еритроцитів і циліндричного епітелію);
• біохімічне дослідження крові (можливе підвищення рівня печінкових ферментів – АсАТ, АлАТ, ГГТ, ЩФ, зниження ПТІ);
• біохімічне дослідження сечі (можливе високе вміст прямого білірубіну, уробіліна);
• ЕФГДС (для виявлення варикозних вен стравоходу і оцінки стану слизової оболонки органів);
• ПЦР-дослідження крові (найточніший метод для виявлення генетичного матеріалу вірусів – ДНК або РНК в досліджуваному біоматеріалі, а за потреби – його кількість);
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (для виявлення збільшення печінки та селезінки);
• МРТ печінки (для послідовної оцінки структури органа);
• фіброскан (для оцінки кількості сполучної тканини в печінці);
• ІФА (імунноферамний аналіз) крові (для виявлення специфічних антитіл до вірусів гепатиту).

Лікування

Лікування гострого вірусного гепатиту легкого ступеня можливе проводити амбулаторно, якщо пацієнт дотримується постільного режиму. Варіанти середнього та важкого ступеня вимагають госпіталізації в інфекційне відділення, а фульмінантні форми – в реанімаційне відділення.

Хронічні вірусні гепатити можуть лікуватися амбулаторно, але в разі серйозного загострення потрібна госпіталізація.

Основу немедикаментозного лікування складають: повна відмова від алкоголю, достатня фізична активність без перевантажень, дотримання рекомендацій щодо харчування (щадна дієта з обмеженням смажених, жирних, гострих страв, консервів, газованих напоїв).

Медикаментозне лікування, залежно від типу інфекції, може включати:

• противірусні препарати;
• гепатопротектори;
• антиоксиданти;
• вітаміни;
• сорбенти;
• інфузії глюкозно-сольових розчинів;
• глюкокортикоїди.

В важких випадках рекомендується гіпербарична оксигенація, плазмоферез або трансплантація печінки.

Профілактика

Специфічна профілактика розроблена лише для гепатиту В, щеплення проводиться в пологовому будинку.

Неспецифічна профілактика включає дотримання правил особистої гігієни, вживання в їжу тільки добре термічно оброблених продуктів тваринного походження, чистої води, суворі правила стерилізації інструментів для медицини і косметології, відмову від випадкових статевих зв'язків, використання бар'єрних методів контрацепції, а також боротьбу з наркоманією.

Реабілітація

Людям, які перенесли гострий вірусний гепатит, потрібно перебувати під спостереженням терапевта, інфекціоніста, гепатолога або гастроентеролога протягом щонайменше півроку, з щомісячними оглядами та контрольними обстеженнями.

Пацієнти з хронічним гепатитом потребують диспансерного спостереження у лікаря протягом усього життя, оскільки вилікуватися від цієї патології неможливо, а її ускладнення можуть бути серйозними.