Лікар функціональної діагностики

Хто такий лікар функціональної діагностики?

Лікар функціональної діагностики – це фахівець, який проводить дослідження стану різних органів і систем організму, оцінюючи їхню роботу на ранніх етапах можливих порушень. Функціональна діагностика дає змогу виявляти відхилення ще до розвитку виражених анатомічних змін.

Що входить до компетенції лікаря функціональної діагностики?

• Організація та контроль проведення функціональних досліджень.
• Оцінка функціонального стану серцево-судинної, дихальної, нервової та інших систем.
• Проведення аналізу результатів досліджень та складання висновків.
• Розробка методичних рекомендацій для медичного персоналу.
• Контроль якості роботи спеціалістів, які виконують діагностичні процедури.
• Обговорення результатів досліджень із лікарями та консультування з питань діагностики.
• Впровадження сучасних методик і технологій функціональної діагностики.
• Проведення навчання та підвищення кваліфікації лікарів.

Які основні методи діагностики використовує лікар функціональної діагностики?

• Електрокардіографія (ЕКГ) – дослідження роботи серця за допомогою реєстрації його електричної активності.
• Ехокардіографія (ЕхоКГ) – ультразвукове дослідження серця, що дає змогу оцінити його структуру та функції.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ) – діагностика стану головного мозку шляхом реєстрації електричної активності.
• Добове моніторування ЕКГ та АТ – тривале спостереження за роботою серця та рівнем артеріального тиску.
• Спірометрія – метод оцінки функцій зовнішнього дихання та об'єму легень.
• Велоергометрія (ВЕМ) – тестування витривалості серця під час фізичних навантажень.
• Аудіометрія тональна порогова – дослідження слухової функції.
• Імпедансометрія – діагностика стану середнього вуха та слухової труби.

Коли необхідно звернутися до лікаря функціональної діагностики?

Проходження функціональної діагностики рекомендовано за наявності таких симптомів:

• Часті головні болі, запаморочення.
• Порушення ритму серця, болі в області грудей.
• Підвищений або знижений артеріальний тиск.
• Задишка, хронічний кашель, відчуття нестачі повітря.
• Непритомність, втрата свідомості.
• Погіршення слуху, шум у вухах.
• Проблеми з диханням, часті інфекції дихальних шляхів.