Гіпоксія плода - симптоми, лікування, причини

Про захворювання та ознаки гіпоксії у плода

Ознаки гіпоксії у плода в період вагітності можна виявити за допомогою аускультації, допплерометрії (ультразвукова оцінка кровопостачання) та аналізу біофізичного профілю.

Зміна частоти серцевих скорочень плода є важливим аускультативним знаком гіпоксії. В нормі частота серцевих скорочень повинна варіюватися від 110 до 170 ударів на хвилину. Підвищення (понад 170 ударів на хвилину) або зменшення (менше 110 ударів на хвилину) можуть свідчити про нестачу кисню у плода. Ці діагностичні критерії можуть використовуватися в клінічній практиці з 20-го тижня гестації.

Біофізичний профіль плода включає в себе оцінку таких життєвих показників, як дихання, тонус, серцева діяльність, рухова активність та обсяг навколоплідних вод. Ці параметри оцінюються за допомогою УЗД та фонокардіотокографії (ФКТГ). Біофізичний профіль можна застосовувати для діагностики гіпоксії не раніше 30-го тижня гестації.

Допплерометрія кровотоку в пупковій артерії дозволяє оцінити гемодинаміку плода. Уповільнений кровоток (в фазу розслаблення серця кров повільно рухається по судинах) може свідчити про початкову гіпоксію, а також нульовий і негативний. При нульовому показнику зупиняється перекачування крові в момент серцевого розслаблення (в діастолу), а при негативному — кров рухається не до органів плода, а в зворотному напрямку, що критично впливає на його стан.

Види

Гіпоксія плода ділиться на два типи:

• виникла в період вагітності;
• розвинулася в процесі пологів.

В залежності від характеру порушення виділяють гостру і хронічну кисневу недостатність.

Також гіпоксія може класифікуватися як компенсована, субкомпенсована і декомпенсована в залежності від активності адаптаційних механізмів.

Симптоми внутрішньоутробної гіпоксії плода

Симптоми гіпоксії плода під час вагітності в першу чергу проявляються змінами рухової активності дитини. На дефіцит кисню організм відповідає посиленням рухів, а потім їх уповільненням. В подібній ситуації рекомендується випити склянку соку або з'їсти щось солодке. При задовільному стані плода рухову активність вдається відновити. Якщо зміна не відбувається протягом кількох хвилин, необхідно терміново звернутися до акушера-гінеколога. Додаткові методи діагностики внесуть ясність у клінічну ситуацію.

При гіпоксії плода в процесі пологів головним знаком є зміна частоти серцевих скорочень, що виходить за межі встановлених норм. В сучасних пологових відділеннях здійснюється постійний кардіотокографічний моніторинг, що дозволяє виявляти можливий дистрес плода на ранніх стадіях. За допомогою КТГ оцінюється стан плода, враховуються реакції серцевої діяльності під час сутички, після її завершення і в перервах між скороченнями матки.

Після розриву плодового міхура на гіпоксію може вказувати зеленуватий відтінок навколоплідних вод, викликаний домішкою меконію, який виділяється з кишечника плода при розслабленні анального сфінктера на фоні кисневого голодування.

Причини

Причини гіпоксії плода можна поділити на три групи.

1. До материнських факторів належать будь-які соматичні захворювання, анемія, значна втрата крові та падіння артеріального тиску через шок різної природи.
2. Плодовими факторами вважаються гемолітична хвороба плода, внутрішньоутробні вади розвитку серця та стиснення пуповини.
3. Плацентарні причини гіпоксії найчастіше спостерігаються в клінічній практиці. Різні варіанти плацентарної недостатності, наприклад, при передчасній відшаруванні плаценти, можуть на певному етапі призводити до гострого або хронічного кисневого дефіциту в організмі плода.

Діагностика гіпоксії плода

Для виявлення можливої гіпоксії плода акушер-гінеколог при кожній консультації прослуховує серцеву діяльність малюка за допомогою стетоскопа, починаючи з 20 тижнів вагітності. Якщо неодноразово і при зміні положення вагітної фіксується серцебиття менше 110 і більше 170 ударів на хвилину, для більш детальної оцінки стану плода призначається УЗД та кардіотокографія (з урахуванням гестаційного терміну).

Виявлення за даними допплерометрії патологічного пупковинного кровотоку слугує приводом для термінової госпіталізації в стаціонар третього рівня. Подальша тактика ведення вагітності залежить від результатів динамічної оцінки стану плода та термінів гестації. В деяких випадках може знадобитися екстрене кесареве січення.

Лікування

Лікування внутрішньоутробної гіпоксії плода залежить від ступеня важкості стану. При відносній компенсації можна продовжувати вагітність. Якщо ж стан плода погіршується, показано родозвільнення. Спеціалісти також враховують термін вагітності: до 30 тижнів переважна тактика — збереження вагітності, оскільки недозрілі органи плода погано адаптуються до умов поза маткою. Після 30 тижнів, якщо дистрес зберігається, оптимальним варіантом стає родозвільнення.

Консервативне лікування

Консервативне лікування спрямоване на досягнення достатньої компенсації захворювань, які призвели до гіпоксії плода. Наприклад, при низькому рівні гемоглобіну застосовується протианемічна терапія, при артеріальній гіпертензії – гіпотензивна. Плод знаходиться під поетапним динамічним спостереженням (аускультація, УЗД, фонокардіотокографія). При погіршенні стану плода тактика ведення вагітності переглядається.

Хірургічне лікування

Якщо в пупковій артерії зберігається нульовий або негативний кровоток, це стає показанням для екстреного кесаревого січення. Операція також потрібна при гостро виниклиму дистресі, коли серцебиття значно сповільнюється і може досягати низьких значень.

При гіпоксії, що виникла в процесі пологів, рекомендується восповнити обсяг циркулюючої плазми і усунути причинний фактор. Якщо зазначені заходи не дають результату, необхідно прискорити родозвільнення. В першому періоді пологів проводять кесареве січення, у другому, якщо голівка плода опустилася досить низько, може виконуватися вакуум-екстракція (проведена за правилами, ця процедура вважається щадною для плода).

Профілактика

Профілактичні заходи для запобігання гострій і хронічній гіпоксії плода включають:

• правильне чергування праці та відпочинку;
• повноцінний нічний сон тривалістю не менше 7-8 годин;
• відмова від куріння та вживання алкоголю;
• усунення (по можливості) факторів ризику, що сприяють гіпоксії.

Реабілітація

Після кесаревого січення рекомендується як можна швидше почати активізацію жінки. Вставати і ходити по палаті дозволяється в перші доби (під контролем медичного персоналу). Новородженого рекомендується прикладати до грудей відразу після припинення дії знеболювальних засобів. Ранне прикладання до грудей створює потужний стимул для налагодження повноцінної лактації.

Діти, які перенесли гіпоксію під час вагітності або пологів, потребують уважного спостереження неонатолога та дитячого невролога. Дефіцит кисню може негативно позначитися на стані головного мозку, особливо якщо мала місце асфіксія (задушення).