Куприковий хід - симптоми, лікування, причини

Що таке куприковий хід?

Епітеліальний куприковий хід (ЕКХ) представляє собою тонкий канал, розташований у підшкірній клітковині області між сідницями, вистелений епітелієм, що містить волосся та сальні залози. Він відкривається в міжсідничній області через невеликі отвори, з яких може виділятися патологічний секрет. Зазвичай захворювання протікає безсимптомно до того моменту, коли в канал не потрапить інфекція, що призводить до запалення, утворення гною та можливого розвитку хронічного процесу.

Щоб уникнути негативних наслідків, рекомендується негайно звернутися до лікаря-проктолога мережі медичних центрів після появи перших симптомів куприкового ходу. Спеціаліст швидко встановить точний діагноз і підбере ефективні методи лікування ЕКХ.

Види куприкового ходу

Залежно від клінічних проявів, досвідчені фахівці виділяють два типи куприкового ходу:

• неускладнений (протікає досить приховано або взагалі безсимптомно);
• ускладнений (розвивається при проникненні патогенних мікроорганізмів, що викликає запальний процес).

При запальному куприковому ході виділяють три стадії:

• інфільтрація;
• абсцедування;

хронічне запалення (інфільтрація, рецидиви абсцесу або утворення гнійних нориц).

Симптоми куприкового ходу

Зазвичай, якщо ЕКХ відкритий і не заблокований, захворювання довго залишається непоміченим і виявляється випадково при профілактичних оглядах. Іноді пацієнти відчувають дискомфорт у області крижів і куприка, а також помічають незначні слизові виділення, іноді з домішками гною, з норицевих отворів.

Приблизно у 90% випадків першим симптомом стає абсцес у нижній частині крижів. Інфекція виникає, коли бактерії проникають через отвори, що розглядаються як ворота інфекції. Ризики інфекційно-запального процесу підвищують наступні фактори:

• травми крижово-куприкової області після довгих поїздок (на автомобілі, мотоциклі, велосипеді або коні);
• переохолодження сідничної області;
• надмірна пітливість у міжсідничній області;
• високий ступінь оволосіння сідниць.

Ці фактори можуть створювати умови для закупорки норицевих отворів та порушувати відтік секрету з куприкового каналу, що призводить до запалення.

Абсцес може проявлятися наступними симптомами:

• підвищення температури тіла, іноді озноб;
• виділення гною з нориц;
• інтенсивна болючість у ділянці крижів та куприка;
• зміни у аналізах крові, такі як підвищений рівень лейкоцитів, прискорення ШОЕ та поява молодих форм лейкоцитів.

Причини куприкового ходу

На сьогоднішній день немає єдиної думки щодо причин формування епітеліального куприкового ходу. Дослідники виділяють дві основні теорії:

• Теорія вродженого характеру. Вона передбачає, що порушення регенерації м’язової та сполучної тканини у ділянці куприка у плода є причиною появи ЕКХ.
• Теорія набутого характеру. Вона передбачає зворотний ріст волосся і їхнє заглиблення в підшкірний жировий шар, що може призводити до утворення норицевих ходів.

Діагностика куприкового ходу

Проктолог, після вислуховування скарг пацієнта та вивчення умов їх виникнення, оглядає область промежини та заднього проходу, а також проводить ректальне пальцьове обстеження. Ці методи дозволяють підтвердити діагноз і виявити супутні захворювання.

Наступний етап включає інструментальну діагностику, яка може охоплювати:

• ректороманоскопію;
• фістулографію;
• УЗД крижово-куприкової області.

Хірургічне лікування куприкового ходу

Основні завдання хірургічного втручання:

• усунення основної причини запального процесу;
• видалення наслідків запалення.

Операція проводиться з використанням надійної анестезії. Існує більше 50 методів хірургічного втручання для лікування куприкового ходу. Вибір залежить від стадії та обширності патології.

Профілактика куприкового ходу

Рекомендується приділяти увагу гігієні міжсідничної області. Чоловікам з високим рівнем оволосіння слід регулярно видаляти волосся в цій зоні. Пацієнтам з безсимптомним ЕКХ слід дотримуватися гігієни та лікувати інфекції вчасно.

Реабілітація після операції

Після операції пацієнт перебуває під наглядом проктолога ще кілька днів. Проводяться щоденні перев’язки з використанням антисептиків. Для прискорення відновлення застосовуються фізіотерапевтичні процедури.