Пісок у нирках - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Існує кілька гіпотез щодо формування піску в нирках. Багато з них пов'язані з харчуванням, рівнем рідини в організмі, інфекціями та впливом інших негативних факторів. Вважається, що зміна pH сечі може сприяти утворенню дрібних кристалів солі (піску). Наприклад, вживання м'ясних продуктів викликає окислення сечі, тоді як молочні та рослинні продукти сприяють ощелачиванню. Тому для підтримання балансу рекомендується поєднувати м'ясні страви з овочами.

Пісок у нирках може тривалий час залишатися безсимптомним. Зазвичай ознаки проявляються після фізичної активності, такої як трясуча їзда чи біг. Лікування, як правило, консервативне.

Види

Пісок у нирках може мати різноманітний хімічний склад:

• урати (виникають при підвищеній концентрації сечової кислоти);
• оксалати (найбільш поширений вид, пов'язаний із високим вмістом щавлевої кислоти в сечі);
• фосфати (зазвичай пов'язані з хронічними інфекціями);
• ксантинові та цистинові форми (рідкісні види).

Клінічні симптоми піску в нирках

Клінічні прояви піску в нирках можуть включати:

• болісні відчуття та дискомфорт в поперековій ділянці;
• наявність еритроцитів у сечі;
• дизурію – болісні відчуття при сечовипусканні, часте або рідке сечовипускання.

В більшості випадків наявність піску в нирках може тривалий час залишатися без ознак. Погіршення стану зазвичай викликане фізичною активністю по нерівній поверхні, велоспортом, бігом та іншими діями, які можуть викликати рух кристалів. Це призводить до подразнення слизової оболонки чашечно-лоханкової системи та сечоводів, що викликає рефлекторні болі та незначні травми слизової.

Причини утворення піску в нирках

Фактори, що підвищують ризик утворення піску в нирках, включають:

• споживання висококалорійних продуктів;
• надмірне вживання консервів;
• недостаток жиророзчинних вітамінів (А, Д) та аскорбінової кислоти;
• недостатнє споживання води;
• підвищене потовиділення та зневоднення;
• низька фізична активність;
• рідке випорожнення сечового міхура;
• патології сечовивідних шляхів, які призводять до порушень уродинаміки;
• хронічні запалення в нирках;
• травми нирок;
• висока активність паращитоподібних залоз;
• спадкова схильність до сечокам'яної хвороби.

У нормі сеча є водним розчином солей, в якому солі не кристалізуються завдяки буферним системам. Часто застійні процеси в сечовивідних шляхах можуть порушувати їх роботу, що сприяє утворенню дрібних кристалів (піску).

Діагностика

Частіше за все пісок у нирках виявляється за допомогою ультразвукового дослідження. На екрані УЗД лікар спостерігає гіперехогенні включення з акустичною тінню в області нирок. У деяких випадках, при зміні положення пацієнта, можна спостерігати переміщення піску. УЗД ефективне для візуалізації рентгеннегативних утворень.

Комплексна діагностика може також включати загальний аналіз крові та сечі, а також біохімічне дослідження крові, що допомагає встановити походження та хімічний склад піску.

Лікування піску в нирках

Наявність піску в нирках вимагатиме зміни способу життя. В залежності від хімічного складу кристалів може знадобитися медикаментозна терапія для їх розчинення та запобігання агрегації.

Консервативне лікування

Консервативна терапія спрямована на нормалізацію біохімічних показників сечі та крові. Для цього важливі правильне харчування, дотримання режиму пиття та лікувальна фізкультура.

Хірургічне лікування

Операції проводяться тільки при утворенні каменів.

Профілактика

Для зменшення ризику утворення піску та каменів у сечовивідній системі корисні наступні рекомендації:

• пити близько 2,5-3 літрів рідини на день (в умовах спекотного клімату або підвищеного потовиділення об'єм слід збільшити);
• віддавати перевагу нейтральним напоям (краще без цукру);
• забезпечити збалансоване та різноманітне харчування (намагайтеся уникати повторів у їжі);
• обов'язково консультуйтесь з урологом перед прийомом вітамінних та мінеральних комплексів (особливо це стосується препаратів з кальцієм).

Ці правила також слід дотримуватися і після хірургічного лікування сечокам'яної хвороби, щоб знизити ризик можливих проблем з нирками в майбутньому.