Пошкодження нирки - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Гостра травма нирки зазвичай виникає внаслідок механічного впливу, тоді як хронічні ушкодження часто розвиваються на фоні тривалих захворювань.

Про захворювання

Закрита травма нирки є одним з найбільш поширених ушкоджень, що виникає під впливом зовнішньої сили. Однак не кожна травма призводить до пошкодження ниркової тканини, оскільки нирка захищена м'язовим корсетом і жировою прослойкою, а також задніми ребрами. Отже, при закритій травмі найчастіше першими ушкоджуються навколишні тканини та органи, що робить ушкодження нирок комбінованими та множинними.

Травми нирок можуть виникнути в різних ситуаціях: внаслідок дорожньо-транспортних пригод, на виробництві, у побуті, в вуличних конфліктах або кримінальних обставинах.

Діагностика проводиться комплексно, з метою візуалізації ушкодження, визначення його характеру та оцінки загального стану організму. Обстеження включає в себе лабораторні (аналізи крові та сечі) та інструментальні (КТ, УЗД, екскреторна урографія) дослідницькі методи.

При незначних і помірних ушкодженнях нирок зазвичай достатньо консервативного лікування, спрямованого на припинення кровотечі та запобігання інфекційним ускладненням. У разі середньої тяжкості та важких ушкоджень може знадобитися хірургічне втручання, найчастіше з використанням малоінвазивної техніки. Відкриті операції проводяться лише при неефективності менш інвазивних методів.

Види ушкоджень нирок

Ушкодження нирки класифікується на тупу (закриту) та проникаючу (відкриту) травму, причому більшість механічних ушкоджень є закритими.

До основних видів ушкоджень нирок відносяться:

• околопочечна урогематома (накопичення крові та сечі), що призводить до стиснення ниркової паренхіми;
• удар нирки;
• контузія мозкової речовини нирки;
• субкапсулярний розрив нирки (ушкодження тканини під капсулою);
• глибокі множинні розриви.

В практиці урології для оцінки ступеня тяжкості ушкоджень використовується класифікація, запропонована американською асоціацією хірургів:

• перша ступінь: струсу нирки (наявність крові в сечі, інші результати аналізів не показують видимих змін);
• друга ступінь: гематома в межах задньочеревного простору або розрив коркового шару нирки не більше 1 см без витоку сечі;
• третя ступінь: розрив, який не сполучається із збиральною системою нирки або розрив довжиною більше 1 см без витоку сечі;
• четверта ступінь: розрив, що охоплює коркову і мозкову речовину, що сполучається із збиральною системою або ушкодження судин ниркового сегмента;
• п’ята ступінь: повне розмозження нирки або повний відрив ниркових судин.

Симптоми ушкодження нирки

Симптоми ушкоджень нирки не є специфічними. Одним з ключових проявів вважається гематурія, яка може бути як візуально визначеною (макроскопічною), так і виявленою лише за допомогою мікроскопічного аналізу сечі. Також біль у попереку може бути різноманітною: тупий, різкий, пульсуючий. Візуально може проявлятися набряк зі сторони травми та підшкірні гематоми.

Для встановлення остаточного діагнозу необхідно провести додаткове обстеження з лабораторними та інструментальними дослідженнями.

Причини ушкодження нирок

Основною причиною травм нирок є автомобільні аварії, які складають приблизно 50% випадків. При лобовому зіткненні нирка може постраждати від ременя безпеки або переднього колеса. Іншими причинами можуть бути падіння з висоти, військові дії та кримінальні розбори.

Загальна картина показує, що найчастіше травмуються чоловіки у віці 25-50 років, а найбільш розповсюдженими факторами залишаються автомобільні пригоди і падіння. Найменш імовірні травми, викликані спортивною активністю або кримінальними ситуаціями.

Окрему увагу варто приділити токсичним ушкодженням нирок, викликаним гострими інтоксикаціями, в тому числі з використанням сурогатів алкоголю та інших хімічних засобів, а також ендогенним інтоксикаціям при синдромах розмозження, сепсису тощо. Ці речовини порушують обмін речовин у нирковій тканині, що призводить до її клітинних та субклітинних ушкоджень.

Діагностика травми нирки

Згідно клінічним рекомендаціям, КТ нирок є основним методом діагностики і рекомендується всім пацієнтам з стабільним станом. Цей метод має високу діагностичну ефективність, перевищуючи екскреторну урографію та УЗД.

Іноді діагностику можна почати з ультразвукового дослідження, якщо виконання КТ неможливе. Також корисна екскреторна урографія, при якій контраст вводиться внутрішньовенно, за ним слідують знімки для оцінки стану сечовивідних шляхів. На основі екскреторної урографії можна судити про характер і функцію ушкодження, а також оцінити стан контралатеральної нирки, що має значення для планування оперативного втручання.

Ангіографія ниркової артерії показана, якщо при динамічному спостереженні за пацієнтом виникають ознаки триваючої кровотечі.

Комплексне обстеження при підозрі на травму нирки і перед хірургічним втручанням включає в себе такі тести, як:

• загальноклінічний аналіз крові та сечі;
• оцінка рівня креатиніну та сечовини в плазмі;
• електрокардіограма;
• рентгенографія грудної клітки;
• УЗД органів черевної порожнини.

Лікування ушкодження нирки

Сучасні тенденції в лікуванні травм нирок спрямовані на консервативні методи та використання малоінвазивних технік. Операції проводяться лише в тих випадках, коли інші методи не забезпечують необхідного результату, що дозволяє максимально зберегти ниркову тканину та зменшити час стаціонарного лікування, прискорюючи відновлення пацієнта.

Консервативне лікування

Комплексне консервативне лікування зазвичай включає:

• забезпечення спокою;
• прижигання холоду до попереку (що допомагає зупинити кровотечу);
• внутрішньом'язеве та внутрішньовенне застосування кровоспинних засобів;
• антибіотиків для профілактики інфекцій та запалень.

Консервативне лікування призначається в стаціонарі і є пріоритетним при травмах першої-другої ступеня. Ключовим критерієм для визначення тактики лікування залишається стабільність гемодинаміки, яка залежить від ступеня і тяжкості ушкоджень.

Хірургічне лікування – оперативне лікування ушкодження нирки

Показання для хірургічного втручання включають:

• нестабільні показники кровообігу;
• зростаюча або пульсуюча гематома в навколонирковій області, виявлена під час лапаротомії з приводу внутрішньочеревної кровотечі;
• неінформативність неінвазивних методів для оцінки стану протилежної нирки при незадовільних показниках гемодинаміки;
• п’ята ступінь ушкодження.

Операція може включати різноманітні маніпуляції — від резекції нежиттєздатного сегмента до повної нефректомії. Однак в останні роки зменшується кількість операцій, пов'язаних з видаленням органа. При ушкодженнях субсегментарних і сегментарних ниркових артерій може застосовуватися селективна емболізація, а при рецидиві кровотечі — ревізія нирки та ушивання ушкодження.

У разі IV ступеня ушкодження з утворенням уриноми рекомендується дренування лоханкової системи нирки. Найчастіше встановлюється стент сечоводу через нижні сечові шляхи, але якщо це неможливо, проводиться пункційна нефростомія під контролем УЗД або рентгена.

Профілактика

Профілактика ушкоджень нирок включає в себе зниження ризику травматизму. Важно дотримуватися заходів безпеки під час водіння, роботи на висоті та ін.

Реабілітація

Після операції пацієнту рекомендується уважно слідкувати за рівнем артеріального тиску, оскільки гіпертензія негативно впливає на ниркову тканину. Слід уникати зловживання алкоголем та продуктів з хімічно активними речовинами (консерванти, стабілізатори та підсилювачі смаку). У деяких випадках може бути корисна фітотерапія та фізіотерапевтичні процедури. Необхідно підтримувати помірну фізичну активність. Повернення до професійного спорту можливе лише після отримання дозволу лікаря з поступовим збільшенням навантаження.