Рак паращитовидної залози - симптоми, лікування, причини

В залежності від рівня поширення патологічного процесу, виокремлюють наступні стадії хвороби:

• Перша — новоутворення знаходиться в одній з паращитовидних залоз.
• Друга — пухлина збільшується, при цьому можливе впровадження в тканини щитовидної залози.
• Третя — злоякісна пухлина проникає в навколишні структури, можливе залучення найближчих лімфатичних вузлів.
• Четверта — у процес залучаються не тільки сусідні органи, але й віддалені.

Симптоми

На початкових етапах рак паращитовидної залози може бути безсимптомним. Тим не менш, більшість пухлин секретують гормони. Підвищення рівня паратгормону в крові супроводжується яскравими клінічними проявами, які сприяють ранній діагностиці захворювання. Симптоми раку паращитовидної залози можуть включати:

• наявність одиничних або множинних дрібновузлових утворень на шиї;
• відчуття тиску в області шиї;
• охриплість голосу;
• підвищена дратівливість;
• загальна слабкість;
• спрага;
• зниження апетиту;
• болі в животі;
• часті позиви до сечовипускання;
• порушення стулу;
• нудота;
• відсутність апетиту;
• артеріальна гіпертензія.

На пізніх стадіях розміри пухлини можуть досягати значних величин, стискаючи навколишні структури та змінюючи контури шиї. Тривала гіперкальціємія може призвести до сечокам'яної хвороби, виразки шлунка, панкреатиту, жовчнокам'яної хвороби та серцево-судинних порушень. Зміни в роботі нервової системи можуть викликати депресії і психози.

При поширеному раку виникають труднощі з ковтанням, проблеми з голосом, парез гортані, а також збільшення лімфатичних вузлів на шиї та в області ключиць.

Причини

Рак паращитовидної залози виникає внаслідок злоякісної трансформації епітелію залози або аденоматозного вузла. До факторів, що сприяють малигнізації, відносяться:

• спадкова схильність;
• мутації в гені цикліна D1;
• синдром множинних ендокринних неоплазій;
• ниркова недостатність;
• опромінення тканин шиї при лікуванні інших пухлин;
• хронічна інтоксикація солями важких металів;
• нестача кальцію в організмі;
• дефіцит йоду;
• нераціональне харчування.

Діагностика

При підозрі на рак паращитовидної залози проводиться комплексне обстеження. Першим кроком є лабораторне дослідження. Призначають загальний аналіз крові та сечі, визначають рівень кальцію та фосфатів, а також аналіз на вміст паратгормону. Візуалізуючі діагностичні процедури (УЗД, КТ, МРТ) дозволяють оцінити розташування та розміри ураженої залози, а також наявність пухлинної інвазії в навколишні тканини. На основі результатів МРТ з контрастом можна робити попередні висновки про характер новоутворення.

Для верифікації пухлини використовують тонкоголчасту аспіраційну біопсію. Однак, враховуючи анатомію паращитовидних залоз, її проведення не завжди можливе (складнощі з УЗ-контролем) та часто є недоцільним (існує ризик поширення метастазів через пошкодження капсули залози).

Для виявлення метастазів у віддалених органах застосовують УЗД, рентгенографію, КТ, МРТ, сцинтиграфію та інші методи.

Лікування

Комплексна діагностика дозволяє об'єктивно оцінити клінічну ситуацію та вибрати найбільш підходящу тактику лікування. Перший етап завжди включає хірургічну операцію, під час якої видаляється пухлина. Втручання може доповнюватися консервативними заходами, спрямованими на усунення залишкових атипових клітин.

Профілактика

Профілактика раку паращитовидної залози включає ретельний моніторинг стану органу за наявності сприятливих захворювань. Проведення щорічного УЗД щитовидної залози дозволяє вчасно виявляти патологічні зміни в паращитовидних залозах. Загальна профілактика передбачає збалансоване харчування та корекцію недостатніх станів.

Реабілітація

Операції на паращитовидних залозах проводять відкритим способом. Після хірургічного втручання, якщо це необхідно, призначають хіміотерапію. Спостереження в стаціонарі триває від 2 до 5 днів. Вже через два тижні пацієнт може повернутися до звичайного життя.