Рак стравоходу - симптоми, лікування, причини

Що являє собою ця хвороба?

Рак стравоходу – це злоякісне утворення, яке виникає з змінених клітин епітеліального шару даного органу. Зазвичай захворювання діагностується на пізніх стадіях і має агресивний характер: близько третини пацієнтів помирає протягом року після постановки діагнозу. Крім того, рак стравоходу часто проявляється неспецифічними симптомами і може розвиватися на передраковій слизовій оболонці. Тому важливо звертати увагу на своє здоров'я, регулярно проходити медичні огляди при наявності патології шлунково-кишкового тракту та брати участь у профілактичних оглядах, що сприяє виявленню раку на ранній стадії та підвищує шанси на успішне лікування.

Про це захворювання

За статистичними даними, рак стравоходу є одним з найпоширеніших онкозахворювань, займаючи перше місце за захворюваністю серед новоутворень ШКТ і восьме місце за смертністю від раку. Чоловіки хворіють раком стравоходу в 3,5 рази частіше, ніж жінки, а пік захворюваності досягається у віці від 50 до 60 років.

Оскільки на початкових стадіях захворювання може не проявляти явних симптомів, близько 70% пацієнтів звертаються за медичною допомогою і отримують діагноз вже на III-IV стадіях захворювання.

Типи раку стравоходу

В залежності від структури пухлинних клітин рак стравоходу підрозділяється на:

• плоскооклітинний (включаючи плоскооклітинну карциному, базалоїдну, аденосквамозну, веррукозну, недиференційовану та інші);
• залозистий (наприклад, аденокарцином, залозиста дисплазія, мукоепідермальна та інші);
• інші форми (нейроендокринний рак, нейроендокринні пухлини тощо).

Прогноз хвороби в більшій мірі залежить не від клітинної структури пухлини, а від її ступеня диференціації: високодиференційований рак має морфологічні схожості зі здоровими клітинами, протікає більш сприятливо і добре піддається терапії, в той час як низькодиференційований рак проявляє агресивний перебіг і погано реагує на лікування.

У своїй практиці онкологи застосовують класифікацію раку стравоходу відповідно до системи ТNM, де Т визначає первинну пухлину, N – ступінь ураження лімфатичних вузлів в онкологічному процесі, а M – наявність або відсутність віддалених метастазів. В залежності від цих характеристик виділяють 4 стадії раку стравоходу:

• I – пухлина проникає в підслизовий шар, лімфатичні вузли не уражені, метастазів немає;
• II – новоутворення проростає на повну товщину стінки органа, але не пошкоджує навколишні тканини і лімфатичні вузли, метастазів немає;
• III – пухлина стосується до шести лімфатичних вузлів, розташованих поруч зі стравоходом;
• IV – новоутворення поширюється на сусідні тканини, виявляються метастази в віддалених лімфатичних вузлах, а також внутрішніх органах.

Симптоматика

На ранніх стадіях рак стравоходу зазвичай протікає без явних симптомів, що змушує пацієнта не підозрювати про хворобу. В деяких випадках захворювання може починатися з нестачі специфічних ознак. Пацієнти можуть скаржитися на:

• дискомфорт, відчуття тяжкості, незначне печіння або біль за грудиною при ковтанні;
• відрижку;
• печію;
• незаплановану втрату ваги;
• деякі труднощі під час ковтання.

Зі зростанням пухлини відбувається її проростання в тканини або звуження просвіту органу. Прогресування хвороби призводить до того, що основним симптомом у пацієнтів стає порушення актів ковтання (дисфагія). Спершу проблеми виникають лише з твердою їжею (яка потребує запивання водою), далі – з м'якою і рідкою їжею.

Язвенна пухлина може викликати слиновиділення, регургітацію, болісні відчуття під час ковтання, які з часом можуть стати постійними, а також можуть з'явитися домішки крові в слині.

Якщо злоякісний процес поширюється на інші органи і тканини, це призводить до різноманітних симптомів:

• якщо втягнутий повернений нерв, це може призвести до охриплості голосу та афонії;
• при втягненні шлунка можуть спостерігатися нудота, блювання, швидке насичення їжею, зниження апетиту, а також втрата ваги;
• при втягненні діафрагми або середостіння, біль стає мучительною і постійною;
• ураження кровоносних судин може призвести до кровотеч, обсяг яких залежить від розміру ураженої артерії або вени.

Пухлина може метастазувати гематогенним шляхом, вражаючи нирки, наднирники, печінку і легені, що проявляється відповідною симптоматикою.

Фактори ризику

На жаль, точні причини раку стравоходу залишаються неясними. Однак фактори, що сприяють його розвитку, включають:

• генетичну схильність;
• регулярне вживання дуже гарячої або холодної їжі та напоїв;
• вдихання отруйних речовин;
• проковтування їдких хімікатів;
• вплив виробничого пилу;
• опромінення області стравоходу;
• проведення склеротерапії;
• часте вживання алкоголю;
• куріння;
• незбалансоване і нерегулярне харчування, спроби переїдання;
• імунодефіцитні стани.

Розвитку раку сприяють різноманітні захворювання, серед яких ГЕРХ, грижі стравоходного отвору діафрагми, стравохід Барретта, ахалазія кардии, спадковий гіперкератоз, кератодермія та ожиріння.

Постійні пошкодження клітин і запальні процеси стають основою для численних генетичних мутацій, що ведуть до виникнення здатності трансформованих клітин до безконтрольного поділу і утворення ракової клітини.

Діагностичні методи

Основним знаком, на який звертає увагу лікар під час діагностики, є скарги на дисфагію (порушення ковтання). Це є показанням для термінового виконання езофагофіброгастродуоденоскопії (ЕФГДС). Перед проведенням цього дослідження лікар з'ясовує інші скарги, час їх виникнення, динаміку поліпшення і може дізнатися, які заходи були вжиті для полегшення стану та їх результати.

При об'єктивному обстеженні онколог оцінює пацієнта, звертаючи увагу на його вагу, співвідношення м'язової та жирової тканини, наявність збільшених лімфатичних вузлів, а також стан шкірних покровів і слизових.

Для уточнення діагнозу при підозрі на рак стравоходу призначаються наступні дослідження:

• клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• коагулограма;
• аналіз крові на онкомаркери;
• аналіз сечі;
• езофагофіброгастродуоденоскопія (дозволяє візуалізувати дефекти слизової або пухлину, визначити її розміри, локалізацію, провести біопсію для гістологічного аналізу і оцінити ймовірність ускладнень);
• ендосонографія (дозволяє оцінити глибину пухлинного ураження стінки органу і ступінь втягнення близько розташованих лімфатичних вузлів);
• рентгенівське дослідження стравоходу з контрастом (виявляє пухлину в стравоході, ступінь звуження і швидкість проходження їжі через уражену ділянку);
• УЗД лімфатичних вузлів (виявляє їх метастатичне ураження);
• бронхоскопія (використовується при підозрі на метастази в легеневій системі);
• комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія (досліджує органи грудної або черевної порожнини залежно від цілей діагностики; в ряді випадків з попереднім введенням контрастної речовини, що дозволяє точно встановити стан пухлини і виявити наявність метастазів);
• позитронно-емісійна комп'ютерна томографія всього тіла з використанням фтордезоксиглюкози (дозволяє виявити всі віддалені метастази).

Методи лікування

Лікування раку стравоходу зазвичай включає комбінацію хірургічних, радіаційних і медикаментозних методів, враховуючи індивідуальні особливості течії захворювання у кожного пацієнта. У процесі розподілу тактики лікування беруть участь фахівці різних галузей: гастроентерологи, хірурги-онкологи, радіологи і хіміотерапевти.

Хірургічне втручання зазвичай включає субтотальну резекцію стравоходу, що означає видалення основної частини органу з подальшою заміною на сегмент шлунка або товстої кишки. Паралельно видаляються регіональні лімфатичні вузли.

Для знищення можливих залишкових злоякісних клітин після операції пацієнтам призначають хіміотерапію або радіотерапію. В деяких випадках ці методи застосовуються перед операцією для зменшення розміру пухлини, що полегшує її видалення.

На стадіях, коли операція протипоказана, хіміотерапія і/або радіотерапія можуть використовуватися як самостійні методи паліативного лікування, які дещо полегшують стан і продовжують життя пацієнта.

Крім того, паліативне лікування може передбачати застосування препаратів для симптоматичного лікування – знеболюючих, протиблювотних і препаратів, що покращують серцеву діяльність.

Якщо резекцію стравоходу неможливо провести, може бути запропонована операція по встановленню стенду в області новоутворення – це спеціальна сітка, яка розширює просвіт і полегшує процес ковтання.

Пацієнти, які пережили тривалий дефіцит харчування, потребують повноцінному і якісному раціоні. Їм рекомендується дієта з вмістом 1 г білка на 1 кг маси тіла на день та загальною енергетичною цінністю 20-30 ккал на кожен кг маси тіла. Лікар може призначити спеціальні високобілкові лікувальні суміші.

Таргетна терапія є сучасним і багатообіцяючим методом лікування раку стравоходу, однак в Україні вона застосовується рідко.

Профілактичні заходи

Повністю запобігти розвитку раку стравоходу неможливо – первинної профілактики не існує. Однак знизити ризик виникнення цього захворювання можна за рахунок мінімізації впливу провокуючих факторів на слизову оболонку органу:

• відмова від шкідливих звичок;
• видалення механічно і термічно травмуючої їжі з раціону;
• підтримка нормальної маси тіла;
• проведення регулярних профілактичних обстежень органів травлення;
• своєчасне і якісне лікування передракових захворювань.

Реабілітація після лікування

Після хірургічного втручання пацієнт перебуває в стаціонарі під постійним наглядом медичного персоналу, проходить регулярні огляди у лікаря та отримує підтримуючу терапію, включаючи антибіотикотерапію. На період загоєння тканин йому може знадобиться парентеральне харчування (поживні розчини вводяться прямо в кровотік за допомогою крапельниць).

Після завершення протипухлинного лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом у лікаря-онколога – йому слід регулярно відвідувати диспансер, проходити огляди та необхідну діагностику. Такий підхід дозволяє контролювати стан пацієнта і раннє виявлення рецидиву хвороби.