Атріовентрикулярна реципрокна тахікардія - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Атріовентрикулярна рециркуляторна тахікардія (АВРТ) складає близько 85% від усіх зареєстрованих надшлуночкових аритмій. Дане стан спостерігається у жінок частіше, ніж у чоловіків, з співвідношенням 3:2. Максимальна кількість випадків фіксується у віковій категорії від 28 до 40 років.

Атаки виникають через механізм ре-ентрі (re-entry), коли в атріовентрикулярному вузлі формуються два шляхи для проведення електричних імпульсів – «швидкий» і «повільний». «Швидкий» шлях має високу швидкість збудження, тоді як «повільний» шлях значно повільніший. В результаті раптового скорочення передсердь блокується «швидкий» шлях, а сигнал проходить по «повільному». На момент його проходження «швидкий» шлях відновлюється, і наступна хвиля імпульсів передається через нього, після чого знову переключається на «повільний» шлях. Замикання цієї ланцюга призводить до частішання і нерегулярності серцевих скорочень.

Класифікація

На сьогоднішній день не існує єдиної класифікації атріовентрикулярної рециркуляторної тахікардії. В медичній практиці патологія ділиться на дві основні групи в залежності від клінічних проявів і напрямку електричного імпульсу в АВ-вузлі.

• Типова АВ-рециркуляторна тахікардія. Проходячи по «повільному» шляху, сигнал потім переходить у «швидкий». Це спостерігається у 76% всіх випадків.
• Атипова форма. Можуть бути два варіанти перебігу: коли сигнал проходить строго по «повільному» ділянці або ж починається з «швидкого», після чого переключається на «повільний».

Також розрізняють АВРТ (атріовентрикулярна рециркуляторна тахікардія) і АВУРТ (атріовентрикулярна вузлова рециркуляторна тахікардія), які клінічно є ідентичними і мають схожі діагностичні та лікувальні підходи.

Симптоми

У пацієнтів з АВРТ та АВУРТ, як правило, не спостерігаються виражені системні прояви серцевих захворювань. У стані спокою на ЕКГ немає ознак порушення ритму. Атаки можуть виникати регулярно, до кількох разів на день, або, навпаки, траплятися надзвичайно рідко – до 3–5 разів на рік.

Клінічні прояви залежать від частоти серцевих скорочень і наявності інших захворювань. У середньому, частота серцевих скорочень під час атаки може досягати від 140 до 250 ударів на хвилину. Чим швидше ритм, тим більш виражені симптоми. Пацієнти часто скаржаться на:

• диснею;
• раптову пітливість;
• запаморочення;
• нудоту;
• шум або дзвін у вухах;
• пульсацію вен на шиї та в інших частинах тіла;
• відчуття стискання в грудній клітці, схоже на стенокардію;
• понижений артеріальний тиск;
• безпідставне відчуття страху і тривоги.

Найбільш поширеною скаргою є приступоподібне, чітке биття серця з відчуттям періодичного завмирання. Деякі пацієнти відчувають предобморочні стани, інші ж повідомляють про частішання позивів до сечовипускання та збільшення обсягу сечі. Поза атаками симптоми, як правило, відсутні.

Причини

Фактори, які можуть спровокувати зміни в ритмі АВ-вузла, включають:

• куріння (включаючи електронні сигарети) та пасивне вдихання тютюнового диму;
• вживання алкоголю;
• фізичне та емоційне напруження;
• надмірне споживання кофеїну та енергетиків;
• неправильне використання деяких системних медикаментів, особливо у випадку помилок дозування або частоти прийому;
• переїдання.

У майже половині випадків причина виникнення атаки залишається невизначеною. Вважається, що ризик високий серед пацієнтів з системними захворюваннями серцево-судинної, легень та ендокринної систем, а також з патологіями сечовидільної системи.

Діагностика

На початковому етапі діагностики лікар збирає анамнез, враховує скарги пацієнта та проводить фізикальний огляд (вимірювання артеріального тиску, температури тіла, вислуховування серцевих тонів, оцінка стану шкіри і якості пульсу тощо).

На другому етапі проводяться інструментальні діагностичні дослідження, включаючи:

• електрокардіографію: у класичному вигляді і чреспищеводну (якщо необхідно);
• ехокардіографію;
• рентгенографію органів грудної клітини;
• ЕКГ з фізичним або медикаментозним навантаженням;
• комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію;
• добове моніторування ЕКГ.

Також можуть знадобитися інші дослідження, такі як добове моніторування артеріального тиску. Проводиться ряд лабораторних аналізів (ОАК, ОАМ, біохімічні дослідження крові, оцінка концентрації гормонів щитоподібної залози та інші дослідження за показаннями). При наявності системних захворювань рекомендовано консультацію у профільних спеціалістів (нефрологів, імунологів, ендокринологів тощо).

Лікування АВ-рециркуляторних тахікардій

Для надання термінової допомоги при приступі частого серцебиття на фоні АВУРТ або АВРТ застосовуються:

• антиаритмічні препарати;
• судинорозширювальні медикаменти;
• електрична кардіоверсія: вплив на серце током для відновлення нормального ритму;
• рефлекторні (вагусні) методи (затримка дихання, масаж каротидного синусу, кашель тощо).

У разі рецидивів обширних атак і неефективності медикаментів або рефлекторних методів виконується чреспищеводна електростимуляція серця. В подальшому лікування базується на частоті, тривалості та вираженості епізодів тахікардії, а також на загальному стані пацієнта.

Консервативна терапія

Передбачає використання різних лікарських засобів (антиаритміки, бета-адреноблокатори, серцеві глікозиди, гормони, блокатори кальційових каналів тощо), корекцію способу життя та дієтотерапію. Важливо виключити шкідливі звички, досягти нормалізації ваги і забезпечити адекватну фізичну активність на регулярній основі. При наявності системних захворювань, які можуть викликати приступи тахікардії, рекомендовано лікування та регулярне спостереження у профільних спеціалістів.

Хірургічне лікування

Найбільш розповсюдженим і ефективним методом є радіочастотна абляція серця. В ході операції лікар руйнує волокна «повільного» шляху, тим самим запобігаючи механізму re-entry. При цьому нормальна атріовентрикулярна провідність зберігається, що сприяє нормалізації швидкості збудження і передачі сигналів.

Іншим варіантом хірургічного втручання є установка електрокардіостимулятора. У разі наявності у пацієнта хронічних захворювань серцево-судинної системи та структурних аномалій, які можуть вплинути на перебіг тахікардії, рекомендовані відповідні операційні втручання.

Профілактика

Для профілактики АВРТ рекомендується дотримуватись загальних принципів: збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи, відмова від шкідливих звичок, своєчасне лікування будь-яких захворювань і проходження періодичних обстежень навіть при відсутності симптомів. Ці заходи мають особливе значення для пацієнтів з підвищеним ризиком.

Реабілітація

Час відновлення після хірургічного лікування атріовентрикулярної вузлової рециркуляторної тахікардії залежить від обсягу проведеної операції, віку та загального стану здоров'я пацієнта. В середньому, на реабілітацію йде від 1 до 6 місяців, в деяких випадках можливий триваліший період. В цей час строго заборонено:

• курити;
• вживати алкоголь;
• відвідувати лазні та сауни, перегріватися;
• піддавати себе інтенсивним фізичним і психоемоційним навантаженням.

Рекомендується дотримуватись щадного і дробного режиму харчування і слідкувати за вагою. Лікар призначить необхідні лікарські препарати, які потрібно приймати згідно призначеної схеми. Також лікар надасть рекомендації щодо обмежень, пов'язаних з використанням кардіостимулятора.