Кіста урахуса - симптоми, лікування, причини

Загальне уявлення про захворювання

Урахус є анатомічною структурою, яка є нормальною лише в ембріональний період, з'єднуючи верхню частину сечового міхура з пупковим канатом. Приблизно на 5-7 місяці внутрішньоутробного розвитку відбувається процес облітерації цього сечового каналу, і на його місці утворюється середня сечова зв'язка. У разі, якщо облітерація не відбувається, можливе утворення кісти на місці урахуса.

При проникненні бактерій у кістозне утворення зростає ймовірність запальних ускладнень. Увімкнення пупкового кільця може призвести до омфаліту або утворення абсцесу (локалізоване гнійне запалення). У таких випадках потрібне хірургічне втручання, щоб запобігти майбутнім рецидивам.

Типи кісти урахуса

Кісти урахуса можуть локалізуватися в різних областях. Основні типи включають:

• околосечові – знаходяться в безпосередній близькості до сечового міхура;
• параумбілічні – найм ближчі до пупкового кільця;
• проміжні – розташовані в центральній зоні.

Симптоматика кісти урахуса

У дорослих кіста урахуса може не проявлятися клінічно й ненавмисно виявлятись під час інструментальних досліджень (УЗД, цистоскопія, цистографія) або хірургічних операцій на органах черевної порожнини. Однак іноді трапляються значні клінічні випадки, пов'язані з нагноєнням або іншими ускладненнями.

Найчастіше симптоми виникають у пацієнтів, у яких киста пов'язана з пупком і/або сечовим міхуром. У таких ситуаціях спостерігається запалення ембріонального сечового протоку, яке проявляється такими ознаками:

• болі та почервоніння шкіри над утворенням;
• підвищення температури;
• збільшення кількості лейкоцитів і прискорення осідання еритроцитів (за загальним аналізом крові).

Якщо внаслідок нагноєння кісти відбувається розплавлення стінки і формується свищ, клінічна картина змінюється, і в області пупка починає виділятися гній, кількість якого зростає при натисканні на передню стінку живота нижче пупка.

У пацієнтів з нагноєною кістою, пов'язаною з сечовим міхуром, запалення може охоплювати його стінки, що призводить до розвитку гнійного циститу, який проявляється болями в надлобковій області, частими і болісними сечовипусканнями, а також наявністю лейкоцитів у сечі (за загальним аналізом сечі).

У пацієнтів з імунодефіцитом запалення може викликати дифузне гнійне запалення передньої черевної стінки, а розрив кісти може призвести до розлитого перитоніту (запалення черевної порожнини).

Етіологія кісти урахуса

Причини утворення кісти урахуса до кінця не з'ясовані. У деяких дітей сечовий проток залишається відкритим (частково або повністю) після відступу пуповини. Кість формується в результаті заращення зовнішніх і внутрішніх відділів урахуса. З часом перехідний епітелій урахуса перетворюється на циліндричний, який починає секретувати серозну рідину, поступово заповнюючи просвіт сечового протоку та сприяючи його збільшенню.

В кістозну тканину можуть проникати мікроорганізми, що викликає запальний процес. Основні шляхи інфікування включають кров'яний, лімфатичний та контактний (через свищ).

Методи діагностики

Діагностика кісти урахуса базується на результатах об'єктивного клінічного обстеження. Для підтвердження діагнозу рекомендовано провести ультразвукове сканування сечового міхура, цистографію або магнітно-резонансну томографію (МРТ). Якщо сталося нагноєння з формуванням свища, виконується його зондування та фістулографія (рентгеноконтрастування). В рамках комплексного обстеження також призначаються загальні аналізи сечі та крові.

Методи лікування

Тип і об'єм лікування кісти урахуса залежать від клінічних проявів. Якщо кіста була випадково виявлена і не має симптомів, пацієнт не потребує лікування. У випадку ускладнень (запалення, формування свища), після купірування гострого процесу необхідно провести хірургічне втручання.

Консервативна терапія

Консервативне лікування застосовується як перший етап при наявності запального процесу. Операція проводиться в «холодний» період (після зняття запалення), щоб уникнути ризику можливих септичних ускладнень (перитоніту або уросепсису).

Хірургічна терапія кісти урахуса

Операція при кісти урахуса полягає в одночасному видаленні кісти з необлітерованим протоком до верхівки сечового міхура.

У разі нагноєння хірургічне втручання виконується в два етапи:

1. вскриття кісти, її очищення та дренування, що забезпечує відтік патологічного вмісту;
2. радикальне висічення кісти та урахуса з прилеглою зв'язкою після повного усунення запалення.

Сучасні методи урології дозволяють виконувати такі операції лапароскопічним доступом, що забезпечує кращий косметичний результат і скорочує реабілітаційний період.

Профілактичні заходи

Не існує ефективних профілактичних заходів, які сприяли б закриттю сечового протоку в ембріональний період.

Реабілітаційний період

Відновлення після лапароскопічної операції триває 10-15 днів. В цей час слід підтримувати помірну фізичну активність, обмежити сексуальні контакти і дотримуватись особистої гігієни.