Апендикулярний інфільтрат - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Апендикулярний інфільтрат є ускладненням гострого апендициту, яке зустрічається в 2–10% випадків і зазвичай розвивається через 2–4 дні після початку хвороби. Найчастіше він зустрічається у дітей, жінок і літніх людей.

Клінічні ознаки залежать від стадії захворювання. Виокремлюють пухкий інфільтрат, який з часом може перетворюватися на щільний. Цей трансформаційний процес часто супроводжується зниженням інтенсивності болів.

Діагностика апендикулярного інфільтрату ґрунтується на клінічній картині, даних огляду, УЗД та за необхідності - діагностичній лапароскопії. Лабораторні аналізи допомагають оцінити системну запальну відповідь організму.

Підхід до лікування залежить від стадії захворювання. В гострий період, коли гнійне запалення ще не обмежене, призначається системна антибіотикотерапія. У більшості випадків це сприяє розсмоктуванню інфільтрату або його локалізації. При абсцедуванні необхідна екстрена операція, яка включає відкриття абсцесу, дренування та санацію черевної порожнини. Після зменшення гострого запалення протягом кількох місяців розглядається можливість планової апендектомії для запобігання рецидиву захворювання.

Класифікація

Відповідно до класифікації, апендикулярний інфільтрат в клінічному течії поділяють на дві стадії:

• рання, пов'язана з утворенням «пухкого» інфільтрату та розвитком локального перитоніту;
• пізня, при якій спостерігається формування «щільного» інфільтрату.

Симптоми апендикулярного інфільтрату

Симптоматика апендикулярного інфільтрату залежить від його стадії. Найбільш виражені клінічні прояви відзначаються у пацієнтів з пухким інфільтратом, коли у запальний процес залучається навколишня черевина. До основних клінічних ознак початкової стадії відносяться:

• болі з неясною локалізацією або іррадіюючі в дві області живота;
• нудота;
• блювання.

При щільному інфільтраті болі стають більш локалізованими (в правій клубовій області), а нудота і блювання зазвичай відсутні. В анамнезі таких пацієнтів відзначається менш виражений старт захворювання з появою слабких періодичних болів у правій клубовій області, які купіруються прийомом медикаментів.

Причини апендикулярного інфільтрату

Основні фактори, що сприяють розвитку апендикулярного інфільтрату, включають запізніле звернення пацієнтів за медичною допомогою. Це створює умови для поширення запального процесу за межі апендикса з залученням черевини та сусідніх структур.

Діагностика апендикулярного інфільтрату

При пальпації живота у хворих з щільним інфільтратом часто виявляється ущільнення в правій клубовій області. У пацієнтів з пухким інфільтратом апендикулярні симптоми майже завжди позитивні. Загальний кліничний аналіз крові показує підвищення рівня лейкоцитів, що найбільш виражено на початковій стадії запалення, коли процес зачіпає черевину. У міру відмежування запальної реакції рівень лейкоцитів може дещо знижуватись. Моніторинг цього показника може слугувати критерієм ефективності консервативної терапії.

Відповідно до клінічних рекомендацій, для покращення діагностики апендикулярного інфільтрату до операції доцільно використовувати УЗД та комп'ютерну томографію (КТ). Щільний інфільтрат відображається як незсувна форма неправильної конфігурації з неоднорідною ехоструктурою, що складається з гіпер- і гіпоехогенних зон, без рідинних утворень. Визначити збільшений і потовщений апендикс вдається не завжди.

Щільний інфільтрат може імітувати пухлину, тому в діагностику рекомендується включати комп'ютерну томографію, яка допомагає виключити онкологічні захворювання. КТ-картинка щільного інфільтрату характеризується наявністю в правій клубовій області множинних структурних конгломератів (сальник, тонка кишка), з'єднаних без рідинних прослоїв, де локалізується апендикс.

У складних випадках застосовують інвазивну діагностику – лапароскопію. Інфільтрат виглядає як конгломерат тканин, що складається з великого сальника та ободкової кишки навколо апендикса. Присутні виражені фібринові спайки, які можна безпечно розділити за допомогою інструментів. Особливо корисна діагностична лапароскопія у жінок репродуктивного віку (метод допомагає провести диференційну діагностику та уникнути непотрібної апендектомії) та у пацієнтів з надмірною масою тіла, у яких за клінічним та інструментальним обстеженням немає явних ознак гострого апендициту.

Лікування апендикулярного інфільтрату

Підхід до лікування апендикулярного інфільтрату визначається стадією захворювання.

Консервативне лікування

У пацієнтів з щільним інфільтратом проводиться консервативне лікування. Призначаються антибіотики, а спостереження за ефективністю терапії здійснюється через УЗД, метою якого є оцінка розмірів інфільтрату та своєчасна діагностика його абсцедування. У випадку щільного апендикулярного інфільтрату доцільно проводити консервативну терапію з подальшою лапароскопією через 3 місяці.

Хірургічне лікування

У хворих з пухким апендикулярним інфільтратом застосовується активна хірургічна стратегія у вигляді лапароскопії та санації черевної порожнини. В післяопераційний період усім пацієнтам призначається антибіотикотерапія.

Профілактика

Профілактика захворювання полягає у своєчасному зверненні до лікаря при появі болів у правій клубовій області, що може свідчити про запалення червоподібного відростка.

Реабілітація

Після хірургічного втручання рекомендується рання активація. Дренажні системи, виведені з черевної порожнини, регулярно дезінфікуються. Коли об'єм виділеного зменшується і воно стає серозним, дренажі можуть бути видалені.