Клиноподібні хребці - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Клиноподібна деформація хребців є серйозним порушенням, яке може виникнути внаслідок травматичного впливу, зменшення мінеральної щільності кісток, запальних процесів або поширення злоякісних новоутворень. Клиноподібне викривлення створює певні складнощі для діагностики, адже часто проявляється неспецифічними симптомами. Більш того, у одного і того ж пацієнта можуть спостерігатися декілька поєднаних захворювань, що призводить до зміни клінічної картини. Наприклад, у літніх людей остеопороз може поєднуватися з пухлинними змінами у хребцях.

Класична рентгенографія часто фіксує лише сам факт наявності деформації і не дає можливості оцінити залученість сусідніх структур. Це обмеження рентгенографічного методу вимагає використання додаткових візуалізаційних досліджень. Послідовне сканування підозрілої області може допомогти в установленні клінічного діагнозу. Для отримання таких сканів використовуються комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія. Найбільш підвержені клиноподібній деформації нижній грудний і верхній поперековий відділи, однак викривлення можуть також спостерігатися і в шийному відділі.

Лікування клиноподібних хребців може проводитися як консервативними, так і оперативними методами, в залежності від клінічної ситуації. Зазвичай терапія включає фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, відновний масаж і використання підтримуючого корсета. Однак при вираженому викривленні і відсутності протипоказань може бути прийняте рішення про хірургічне втручання.

Види

З точки зору етіології виділяють два основних типи клиноподібної деформації:

• вроджена, яка є проявом аномалій будови хребта і пов'язана з порушенням генетичної програми ембріона;
• набутта – обумовлена наявністю фонової хвороби або попередньої травми.

Найбільш поширені вроджені форми клиноподібного викривлення.

В залежності від кількості деформованих хребців розрізняють одиничні, подвійні та множинні форми. Окремою категорією виділяються альтернативні хребці, коли спостерігається клиноподібна деформація двох хребців з обох сторін, при цьому між ними розташовані декілька нормально сформованих хребців. Альтернативний варіант вважається більш сприятливим завдяки кращому розподілу механічного навантаження.

Симптоми

На ранніх стадіях клиноподібна деформація грудних або поперекових хребців може перебігати безсимптомно. З часом з'являються клінічні ознаки цього стану, такі як болі в спині та помітне викривлення хребта. Болю посилюються при тривалому знаходженні у вертикальному положенні та в процесі фізичної активності, особливо при підйомі важких предметів. Напівхребці в шийному відділі можуть викликати головні болі.

У міру прогресування захворювання може розвиватися сколіоз (бокова деформація хребта) або кифосколіоз (бокове викривлення у поєднанні з патологічною випуклістю назад). Через стиснення нервових корінців, які виходять із спинного мозку, можуть виникнути неврологічні симптоми (біль і простріли в спині, іррадіація в ногу, відчуття оніміння та «інші» неприємні відчуття). Викривлення в грудному відділі може сприяти стисненню легень, що призводить до виникнення задишки. Це, у свою чергу, збільшує ризик розвитку запальних процесів, таких як пневмонія.

Причини клиноподібної деформації хребця

Причини клиноподібної деформації хребця можуть варіюватися. Основними станами, що сприяють формуванню подібного викривлення, є:

• вроджені аномалії;
• травматичні пошкодження;
• дистрофічні, запальні та гранулематозні ураження;
• нова освіти, як первинні, так і вторинні.

У дорослих клиноподібне викривлення найчастіше виникає внаслідок травм, остеопорозу або метастазів. У дітей аномальне будова хребців може бути наслідком вади розвитку або хронічних запальних процесів.

Вроджені аномалії можуть виникати або внаслідок спонтанних мутацій, або через передачу дефектного гена. Останнє часто пов'язано з успадкуванням хвороби Шейермана-Мау (ювенільний кіфоз, причиною якого є генетична мутація сполучної тканини). Патогенез вродженої клиноподібної деформації може бути обумовлений в intrauterine порушеннями кровообігу, які впливають на ядра окостеніння. Якщо постраждає праве або ліве бічне ядро, розвивається бічна клиноподібна деформація. Також можливе виникнення передніх і задніх форм при ураженні відповідних ядер окостеніння.

Діагностика

Диференційна діагностика клиноподібної деформації тіл хребців за допомогою традиційної рентгенографії і навіть рентгенівської комп'ютерної томографії не завжди дає бажані результати. Тому в діагностичну програму часто включають магнітно-резонансну томографію, яка може допомогти виявити можливі причини викривлення хребця.

• Комп'ютерна томографія, на відміну від рентгенографії, більш інформативна, оскільки дозволяє чітко візуалізувати місце ушкодження, оцінити стан міжхребцевих дисків та навколишніх м'якотканин. При поєднанні комп'ютерної томографії з контрастуванням можливе розмежування доброякісних та злоякісних процесів. Однак КТ має певні обмеження, оскільки досліджує лише обмежений сегмент хребетного стовпа. При проведенні КТ слід враховувати дозу іонізуючого випромінювання для пацієнта. Комп'ютерну томографію доцільно виконувати перед біопсією, в післяопераційний період для оцінки результатів операції, а також для контролю за ефективністю променевої терапії.
• Сцинтіграфія – радіонуклідний метод для оцінки стану кісткової тканини. цей метод використовується для виключення пухлинних процесів у хребцях, має високу чутливість. Тим не менше, для виявлення клиноподібних хребців, вторинного залучення тканин і визначення можливих причин сцинтіграфія може бути недостатньо ефективною.
• Магнітно-резонансна томографія є основним методом діагностики при клиноподібному викривленні хребців. МРТ надає інформацію не лише про мінералізовані тканини, але й про всі структури хребта (костний мозок, хрящі, судини, лімфоїдні, нервові й сполучні тканини). Ці можливості особливо цінні, оскільки патології кісткового мозку часто є причиною клиноподібних деформацій і компресійних переломів.

Лікування клиноподібних хребців

Вибір лікувальної стратегії залежить від природи патологічного процесу, ризику ускладнень і загального стану здоров'я пацієнта. Консервативне лікування рекомендується при сколіозі та кіфозі, які мають повільний перебіг. При швидкому прогресуванні і хорошому стані пацієнта (наприклад, відсутність неоперабельних пухлин) може бути виконана реконструктивно-пластична операція на хребті.

Консервативне лікування

Консервативне лікування клиноподібної деформації хребців в області шиї, грудей та попереку спрямоване на стабілізацію хребта в правильному положенні. Для цієї мети можуть використовуватися такі методи:

• ношення ортопедичного корсета з правильним розподілом навантажень;
• регулярні заняття лікувальною фізкультурою за індивідуальною програмою;
• проведення курсів масажу і мануальної терапії;
• курсове фізіотерапевтичне лікування.

Хірургічне лікування

Показаннями для хірургічного втручання є:

• швидке прогресування клиноподібної деформації;
• недостатність консервативного лікування;
• стискання органів, що знаходяться в грудній або черевній порожнині.

Обсяг операції визначається типом викривлення хребця. Можливі операції по з'єднанню сусідніх хребців, встановлення металевих конструкцій для стабілізації, резекція напівхребця та його подальше протезування.

Профілактика

Ефективні способи профілактики вроджених форм захворювання не були розроблені. Однак для запобігання вторинному пошкодженню хребта важливо своєчасно коригувати первинні порушення.

Реабілітація

Після хірургічного втручання необхідно обмежити фізичну активність до повного відновлення кісткової тканини. На етапі реабілітації рекомендується використовувати підтримуючі пристрої і починати відновлювальні вправи у встановлений час. Комплекс лікувальної фізкультури розробляється індивідуально для кожного пацієнта спеціалістом з лікувальної фізкультури. Також рекомендовані фізіотерапевтичні процедури і масаж.